У
царині сакрального малярства Галичини
стає щораз помітнішою творча діяльність
гурту молодих художників-іконописців,
що віднедавна носить ім’я святителя
Кипріяна. Цей гурт сформувався завдяки
мистецькому та організаторському
таланту свого лідера – Олексія
Чередниченка, випускника кафедри
сакрального малярства ЛНАМ. Олексій
був не тільки одним з найкращих студентів
цієї кафедри, а й одним з небагатьох,
який відразу по закінченні навчання
почав активну самостійну діяльність в
жанрі церковного стінопису.
Поштовхом до цього стала дипломна робота
О.Чередниченка, темою якої був розпис
підкупольного простору церкви святих
мучениць Віри, Надії, Любові та матері
їх Софії в місті Золочеві. В подальшій
праці над завершенням розпису цього
храму (2005-06р.) і сформувалась основа
майбутнього іконографічного гурту, –
як в особовому складі, так і в плані
кристалізації малярської стилістики.
А головне, – в плеканні творчих ідей
щодо організації сучасного сакрального
інтер’єру, який би органічно поєднював
візантійські традиції з новаторськими
пошуками. Зараз в доробку колективу є,
мабуть, вже близько десяти церковних
поліхромій, в кожній з яких, власне, і
відчувається прагнення до мистецького
та іконографічного пошуку.
Своєрідною «колискою» гурту молодих
художників стала Золочівщина, бо саме
на цих теренах вони виконали кілька
своїх ранніх поліхромій. Однією з
помітних праць цього часу є розпис
церкви св. Івана Хрестителя в с. Колтів.
Виконуючи проект поліхромії цього
відносно невеликого храму, Олексій з
колегами мали, можна сказати, більшу
свободу творчості, бо тут їх не обмежувало
пристосування до якихось попередньо
виконаних робіт, що траплялося на
попередніх об’єктах. І, можливо, тому,
а ще завдяки «компактності» інтер’єру
храму, поліхромія вдалася дуже цілісною.
Як в іконографічному, так і в кольоровому
вирішенні їй властивий лаконізм, який
в поєднанні з композиційною продуманістю
та вишуканістю стилістики надає розпису
особливої виразності.
Розміщення іконографічних композицій,
органічно підпорядковуючись архітектурним
формам, утворює на склепіннях церкви
своєрідний хрест, в центрі якого –
домінуючий на весь храм образ
Христа-Пантократора у куполі, а на
раменах – чотири євангельські сюжети:
Воплочення Божого Сина через Богородицю
(у консі святилища), Богоявлення та
Зішестя в Ад (на склепіннях трансепта),
а також Зіслання Св. Духа (у склепінні
над хорами). Окрім цихкомпозицій важливе місце у поліхромії займають зображення євангелістів
у парусах та запрестольнасцена храмового празника – Різдва
Св. Івана Предтечі, яка продовжує
центральну вісь з купола до святилища
і, ймовірно, буде проглядатися через
іконостас. Інші невеликі зображення
святих, як і орнаментально-декоративні
елементи, побудовані на зіставленні
простих геометричних форм, виконують
у цілості поліхромії доповнюючу роль.
Півфігура Христа-Пантократора з енергійно
піднятою благословляючою десницею та
відкритою книгою Євангелія закомпонована
у восьмигранну розетку з ажурним
завершенням у вигляді херувимів та
променів, які архітектонічно пов’зуються
з віконними отворами барабану. Одяг
Христа (світлий гіматій та багряний
хітон), відтінений темним тлом
приглушено-синього кольору, ніби
випромінює світло. Цей ефект підсилюється
ритмом радіально сходячих від центру
променів та відповідно геометризованих
ангельських крил, які структурно
поєднюються з орнаментальними мотивами.
В подібній манері вплетені в монохромний
орнамент символи євангелістів на
темносиніх полях парусів, що обрамляють
круглі медальйони із зображенням цих
святих. Паруси скомпоновані назагал
дуже вдало, але, можливо, в оточенні
світлих стін їхні темні обриси виглядають
надто контрастно.
Колорит і художню пластику купола
продовжують композиції євангельських
сюжетів, з яких більш органічно в
стилістичному вирішенні виглядають
сцени Воплочення Христа та Зіслання
Св. Духа. Особливо оригінально потрактована
композиція Воплочення, в якій півфігура
Богородиці з Младенцем на лоні оточена
динамічним вінком стилізованих
ангельських сил, а тло заповнене написом
тексту Богородичної молитви. Варто
відмітити вдалий в іконографічному
плані підбір сюжетів, бо вони не тільки
висвітлюють головні події Євангелія,
а й привертають увагу до постаті
храмового патрона – Св.Івана Хрестителя,
який зображений у сценах Богоявлення
і Зішестя в Ад. Бракує лише теми Моління,
де його постать є традиційною, але,
очевидно, цей сюжет мав би бути присутній
в іконостасі, якого в храмі ще немає.
Можливо, при надто прискіпливому погляді
можна було б зробити певні зауваги до
деталей, але в загальному поліхромія
церкви у Колтові є, без перебільшення,
зразком ефективної організації храмового
простору та вдалого стилістичного
поєднання малярської та орнаментальної
складових розпису. Залишається тільки
побажати, щоби ансамбль інтер’єру
церкви був доповнений відповідним за
мистецькою думкою та стилістичними
ознаками іконостасом.
Кость Маркович, приват-доцент кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ
|
